Projects

2019 CUSUR CALENDAR
 
Upcoming Events 2019
US-UA Security Dialogue X
Washington, DC
February 28, 2019
 
UA HES Special Event:
Sobornist' at 100
Ukrainian Museum
May 4, 2019   
 
US-UA BNS Special Event
Washington DC
May 23, 2019
 
US-UA WG Yearly Summit VI
Washington, DC
June 13, 2019

US-UA Energy Dialogue VI
Kyiv, Ukraine
August 29, 2019 
 
UA HES Special Event:
UA-AM Community at 125
Princeton Club/NY
September 21, 2019 
 
UA QUEST RT XX
Washington, DC
October 10, 2019
 
UA HES Forum VII:
LT-PL-UA Relations
Chicago
November 9, 2019   
 

Read more...
 
CUSUR 2016 - Project I
US-UA “Working Group” Initiative

The US-Ukraine “Working Group” Initiative was launched in 2007 in order to secure an array of experts in "areas of interest” for CUSUR and its various forums/proceedings; at the same time, it was hoped that the ‘experts’ might agree to write a series of ‘occasional papers’ to identify “major issues” impacting on US-Ukrainian relations.
Read more...
 
CUSUR 2017 - Project II
Publication Efforts

Recognizing the urgent need to set up proper channels for the maximum circulation of the information/analysis CUSUR possessed or had at its disposal, the Center long focused on having ‘a publication presence’ of some form or another.
Read more...
 
CUSUR 2018 - Project III
DC Occasional Briefings Series

CUSUR did not turn its attention to having a DC presence until summer 2012. Borrowing space when the need arose (particularly for various forum steering committees meetings) from the American Foreign Policy Council, its longest abiding partner, seemed to suffice; an Acela ride from the Center’s NY office did the rest. If there was a concern, it was to open an office in Kyiv.
Read more...
 
Ukraine's Euro-Atlantic Future: Closing Remarks

Ukraine's Euro-Atlantic Future: International Forum I

Остатне Слово

Ігор Дріжчаний

Виступ заступника Секретаря Ради національної безпеки і оборони України І. В. Дріжчаного на симпозіумі „Євроатлантичне майбутнє України: міжнародний форум” (м.Київ, 13 червня 2007 року)

Шановні пані та панове!

Хотів би, передусім, привітати організаторів цього заходу з тим, що симпозіум, присвячений проблематиці євроатлантичного майбутнього України, викликав такий широкий резонанс у колі політиків і дипломатів, серед численних представників органів державної влади та неурядових організацій. Це, на мою думку, свідчить про те, тема євроатлантичної інтеграції України, незважаючи на певний спад активності на цьому дуже важливому напрямі за останній рік, досі залишається актуальною. А також про великий потенціал для подальшого поглиблення усього спектру співробітництва між Україною та НАТО.

Чи буде реалізований цей потенціал, значною мірою залежить від усвідомлення усіма провідними політичними силами України стратегічної важливості членства в НАТО для майбутнього європейського розвитку держави. Та від досягнення стабільного консенсусу між ними щодо необхідного для цього комплексу реформ.

На жаль, мушу констатувати: рік, що минув, став ще одним роком втрачених можливостей. Попри в цілому позитивне сприйняття досягнутих нашою державою здобутків в реформуванні оборонного та безпекового сектору, очевидним є певне гальмування процесу євроатлантичної інтеграції. Однією з причин такого стану справ є відмінність поглядів на масштаби і темпи розвитку цього процесу у Президента та Прем’єр-міністра і очолюваної ним парламентської коаліції. І хоча робота із впровадження в Україні євроатлантичних стандартів не припиняється, слід визнати, що її темпи, починаючи з серпня 2006 року, значно уповільнилися.

Крім того, надмірна політизація питання щодо євроатлантичних перспектив України, безвідповідальне використання його різними політичними силами у власних тактичних інтересах викликає стурбованість не лише у нас, а й у наших партнерів. В такій ситуації, природно, можуть виникати сумніви щодо спроможності керівництва держави зберігати наступність зовнішньополітичного курсу країни.

У цьому контексті позачергові парламентські вибори, заплановані на вересень поточного року, стануть дійсно знаковими. Є великі сподівання, що вони суттєво підвищать рівень співпраці між Президентом, Урядом і Верховною Радою, що дозволить виробити узгоджену позицію щодо кроків, необхідних для активізації процесу приєднання нашої держави до Північноатлантичного альянсу. Це, безумовно, надасть усьому євроінтеграційному процесу істотного додаткового імпульсу.

Але, на мою думку, розпочинати широкий діалог з питань пакету першочергових реформаторських дій у сфері євроатлантичної інтеграції варто вже сьогодні. Як уявляється, такий діалог мають ініціювати парламентські політичні сили, що підтримують ідею членства України в НАТО, він повинен розгортатися прозоро, із залученням експертного співтовариства, представників громадськості. А напрацьований комплекс ініціатив має обов’язково пройти обговорення в суспільстві.

Базовим документом при цьому могла б слугувати Стратегія національної безпеки України, затверджена Указом Президента України 12 лютого 2007 року.

Йдеться, в тому числі, й про реформи, необхідні для поглиблення трансформаційних процесів у національному секторі оборони та безпеки. Певну роботу на цьому важливому напрямі вже здійснює Рада національної безпеки і оборони, яка за Конституцією контролює та координує діяльність органів виконавчої влади держави у цій сфері.

Так, у поточному році буде завершено Комплексний огляд сектору безпеки України, який проводиться за експертною допомогою НАТО. Хотів би поінформувати, що його перші підсумки вже оприлюднені у низці «Білих книг» щодо діяльності окремих органів сектору безпеки. Інформацію про їх зміст розміщено на відомчих веб-сайтах Державної прикордонної служби, Внутрішніх військ, Державної служби спеціального зв’язку і захисту інформації тощо. На заключному етапі знаходиться робота над «Білою книгою розвідувальних органів України і СБУ». Хотів би особливо наголосити, що таку роботу в нашій державі проведено вперше.

На сьогодні розроблено низку концептуальних документів, які визначають підходи у питаннях реформування суб’єктів національного сектору безпеки, зокрема Державної прикордонної служби, Служби безпеки, сфери кримінальної юстиції.

На їх основі нині напрацьовуються проекти відповідних законодавчих актів, норми якого базуються на європейських стандартах та враховують рекомендації Ради Європи. Їх прийняття має стати одним з першочергових завдань новообраної Верховної Ради.

Останні події, пов’язані з намаганням окремих політичних сил втягнути озброєні формування у вирішення політичного конфлікту, змушують нас по-новому подивитися на проблему реформування Міністерства внутрішніх справ. Маємо усвідомити нагальну необхідність чіткого розмежування повноважень його цивільного (адміністративного) та поліцейського (силового) компонентів.

Як перший крок у цьому напрямі слід розглядати Указ Президента України про виведення Внутрішніх військ з безпосереднього підпорядкування Міністру внутрішніх справ та створення відповідного органу воєнного управління. Він продиктований необхідністю приведення системи управління цими підрозділами у відповідність до Конституції та Закону „Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави” і має на меті гарантувати неможливість політизації їх діяльності.

Крім того, важливим завданням залишається вдосконалення системи демократичного цивільного контролю за діяльністю розвідувальних органів.

Отже, перед новим Урядом, що буде сформований за результатами парламентських виборів, постане багато нових викликів щодо здійснення глибинних трансформацій, які будуть покликані змінити обличчя країни. Від того, чи зможе він адекватно реагувати на ці виклики, значною мірою залежатимуть європейські перспективи України та наше спільне майбутнє.

Шановні колеги! Євроатлантичні перспективи України не можна розглядати у відриві від розвитку загальної безпекової ситуації в Європі і світі.

Події останніх років, пов’язані з різким погіршенням клімату у відносинах між Заходом і Росією, фактичною руйнацією низки базових міжнародних угод в сфері стратегічної стабільності, загостренням ситуації на пострадянському просторі, свідчать: світ швидкими темпами рухається до нової біполярної архітектури безпеки, у якій провідні ролі відіграватимуть головні дійові особи періоду «холодної війни». Щоправда, в дещо іншій конфігурації.

Усе це суттєво впливає на середовище безпеки навколо України, яке сьогодні є доволі мінливим і значно складнішим, ніж ще декілька років тому.

Крім того, інтенсивні соціальні перетворення у більшості регіонів світу, загроза планетарній стабільності з боку глобального тероризму, організованої злочинності, торгівлі людьми, контрабанди зброї та наркотиків, природних катаклізмів тощо, поставили під сумнів ефективність значної кількості міжнародних інститутів безпеки.

За цих умов Північноатлантичний альянс, очевидно, й надалі залишатиметься чи не єдиним ефективним інструментом збереження миру та стабільності на міжнародній арені.

Наша держава опинилася перед необхідністю адекватно реагувати ці нові виклики. Неочікувана жорстка реакція Росії щодо намірів США розміщення елементів нової системи ПРО в Європі, запровадження нею мораторію на виконання Договору про звичайні збройні сили в Європі, нещодавні попередження вищого керівництва РФ про можливість наведення російських ракети «на нові цілі в Європі» - усе це не залишає нам іншого вибору, ніж домагатися прискореного набуття членства в Альянсі. Про це йдеться і в останньому інтерв’ю Президента України Віктора Ющенка канадській газеті «The Globe and Mail».

На нашу думку, майбутнє розширення НАТО, рішення про яке прийматиметься у Бухаресті наступного року, за своїм характером стане швидше не початком нового циклу трансформації Альянсу, а завершенням попереднього. Албанія, Македонія і Хорватія вже давно є країнами-кандидатами та розглядалися у контексті “другої хвилі” розширення. Тому їх запрошення виглядає цілком логічним. Ці країни мають певну перевагу через свою спроможність забезпечити географічну завершеність Альянсу та закріпити його вплив на Балканах.

Інша справа—перспектива вступу до НАТО України і Грузії. Їх прагнення набути членства в Альянсі ставлять його перед важким вибором. Адже запрошення цих країн, з огляду на негативну позицію Росії щодо поширення НАТО на територію колишнього СРСР, може спровокувати новий виток протистояння, який остаточно зруйнує архітектуру європейської безпеки, що виникла після «холодної війни».

За певних обставин, цей чинник може виявитись вирішальним при вирішенні питання євроатлантичної перспективи України і Грузії.

З іншого боку, при подальшому загостренні відносин між Росією та Заходом Україна може опинитися не на умовному кордоні розподілу зон їх відповідальності, а на фактичному. Рішення про те, до якої зони відноситься Україна, може мати для неї наслідки, які важко передбачити. Проведення політики позаблоковості України, і тим більш нейтралітету, у цьому разі матиме значні проблеми або взагалі стане неможливим. А стратегічні прорахунки Заходу щодо України та інших країн пострадянського простору, які були допущені у минулому, можуть суттєво підвищити ціну вже прийнятих рішень.

Як свідчить історія, в умовах глобальної зміни парадигми міжнародної безпеки суверенітет позаблокових або нейтральних держав у більшості випадків попирався більш могутніми державами. У цьому контексті доречно згадати відомого історика та філософа Х.Б.Альберді, який ще у ХІХ столітті писав: “...коли Рим був всесвітом, то нейтралів не існувало; коли Рим вступив в війну, то нація, що не знаходилася серед його союзників, була його ворогом: хто не з Римом, той проти нього ...”.

Про це варто пам’ятати особливо тим політикам, які сьогодні голослівно ратують за позаблоковий статус України, не пропонуючи при цьому дієвого механізму захисту національної безпеки та інтересів держави. Співпраця з НАТО суттєво підвищує нашу національну безпеку, проте, не здатна гарантувати її в разі виникнення серйозного дисбалансу сучасної архітектури європейської безпеки.

На моє глибоке переконання, повноправне членство в Північноатлантичному альянсі сьогодні повною мірою відповідає інтересам України. Ставши членом цієї організації, вона зможе дієво захищати свою економічну та енергетичну безпеку, створити сприятливі умови для вступу в інші європейські структури, посилити вплив на формування загальноєвропейської політики. Це, безумовно, зміцнить позиції нашої держави на переговорах щодо її вступу до Європейського Союзу. Адже, як свідчить досвід інтеграції до ЄС низки східноєвропейських держав, зв’язок інтеграційних процесів у сферах економіки та безпеки зумовлює взаємозалежність розширення НАТО та ЄС.

Крім того, до позитивних наслідків приєднання України до НАТО слід віднести скорочення загальних витрат на національну оборону. Це дозволить зробити функціонування Воєнної організації держави більш ефективним, значно (майже у 3 рази) зменшити чисельність Збройних сил та інших військових формувань, а щорічні витрати (за фіксованого відсотка їх від ВВП) на їх утримання та розвиток збільшити. Такий підхід дозволить не лише надійно гарантувати незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави, а й більш ефективно реалізовувати завдання з підтримання миру та стабільності в євроатлантичному регіоні.

Але, головне, на мою думку полягає в іншому. Враховуючи базовий принцип консенсусу при прийнятті будь-яких рішень в рамках НАТО, Україна вперше може отримати інструмент реального впливу на європейські та й світові політичні процеси, реалізовувати власні інтереси у глобальному вимірі. І таким чином перетворитися з об’єкта на суб’єкт міжнародної політики.

Підсумовуючи, хотів би підкреслити, що на нинішньому етапі розвитку наша держава має нарешті остаточно позбавитися зовнішньополітичної невизначеності та прискорити свій рух у спільноту, яка охоплює понад 550 млн. людей, що об`єдналися заради відстоювання високих цінностей: демократії, свободи, верховенства права, єдності народів та спільного шляху до миру.

Шановні пані та панове,

Наприкінці ще раз дозвольте подякувати організаторів симпозіуму за належний рівень дискусії, порушення досить актуальних для євроатлантичних перспектив України питань, а також за можливість виступити перед вами. Впевнений, що результати сьогоднішнього заходу дозволили нам не тільки більш ґрунтовно проаналізувати місце України в сучасному світі й краще зрозуміти найоптимальніший варіант її майбутнього, а й визначити шляхи ефективного поглиблення співробітництва між Києвом та Брюсселем у сфері формування розгалуженої і багатоскладової системи міжнародної безпеки.

Дякую за увагу!

 

Past Highlight Events

RT XVII Items of Note
Highlights from Ukraine's Quest for Mature Nation Statehood RT XVII: Ukraine & Religious Freedom, held in Washington, DC on Oct. 27, 2016
 
UA HES SE: UA 25th B-Day
Highlights from UA HES Special Event: 'Commemorating the 25th Anniversary of the Modern Ukrainian State', held at the NY Princeton Club on Sept. 17, 2016
 
US-UA WG YS IV Highlights
Highlights from US-UA WG Yearly Summit IV: Providing Ukraine with an Annual Report Card, held at the University Club in Washington, DC on June 16, 2016
 
US-UA SD VII Items of Note
Highlights from US-Ukraine Security Dialogue VII held on February 25, 2016 in Washington DC
 
UA HES SE: WW2 Legacy
Highlights from the UA Historical Encounters Special Event: 'Contested Ground': The Legacy of WW2 in Eastern Europe, held in Edmonton on October 23-24, 2015
 
Holodomor SE Highlights
Highlights from the UA Historical Encounters Special Event: Taking Measure of the Holodomor, held at the Princeton Club of NY on November 5-6, 2013
 
US-UA SD III Items of Note
Highlights from US-Ukraine Security Dialogue III held on May 19, 2012 in Chicago, IL

  • Former UA Foreign Minister Volodymyr Ohryzko's keynote
 
UEAF Forum VI Highlights
Highlights from UEAF Forum VI, held in Ottawa, Canada on March 7-8, 2012
 
RT XII Items of Note
Highlights from Ukraine's Quest for Mature Nation Statehood RT XII: PL-UA & TR-UA, held in Washington, DC on Oct 19–20, 2011
 
US-UA ED III Items of Note
Highlights from US-Ukraine Energy Dialogue III, held in Washington DC
on April 15-16, 2008
 
© 2019 CUSUR—Center for US Ukrainian Relations